У 1982 році на верфі Миколаївського суднобудівного заводу ім. 61 комунара (Україна) в урочистій обстановці був спущений на воду ракетний крейсер проекту 1164 "Маршал Устінов". Це бойова одиниця стала вже другим кораблем типу "Атлант", побудована в рамках реалізації Державної оборонного замовлення. Новий корабель отримав назву на честь Маршала Устинова Дмитра Федоровича - Міністра Оборони СРСР 1976-1984 роки.
Через чотири роки новий і потужний ракетний крейсер увійшов до складу Північного флоту, отримавши постійну прописку в Североморской військово-морській базі. На той час радянські ракетні крейсери проекту 1164 за класифікацією НАТО "Slava klass", вважалися найпотужнішими, що не авіаносний, надводними кораблями в світі. При водотоннажності 9800 тонн крейсер міг розвивати максимальну швидкість ходу в 32 вузла. Озброєний протикорабельними крилатими ракетами "Базальт", новий радянський корабель становив реальну загрозу авіаносних угрупованням НАТО на море. Західні експерти, оцінивши бойові можливості нових ракетних крейсерів ВМФ СРСР, заслужено дали їм прізвисько "вбивці авіаносців".
Повноцінна бойова служба самого надводного корабля Північного флоту почалася навесні 1987 року і тривала до 1994 року, коли було прийнято рішення поставити військове судно на профілактичний ремонт.
З цього моменту почалася нова історія бойового корабля, яка продовжує писатися і в наші дні.
Перший етап модернізації
Спочатку крейсер мав цілком пристойні тактико-технічні характеристики і повністю відповідав бойовим завданням, поставленим перед вітчизняним флотом. До 1994 року крейсер брав активну участь в бойовій життя флоту, здійснюючи тривалі морські переходи. Корабель ніс бойове чергування в Середземному морі, неодноразово відвідував з візитами порти на Східному узбережжі США і Канади. У 1994 було прийнято поставити судно на планово-профілактичний ремонт, який затягнувся на довгі три роки. Відновленням боєздатності судна зайнялися корабели суднобудівного заводу "Північна верф" в Санкт-Петербурзі. За цей час корабель торкнулася перша серйозна модернізація.
Першочерговим завданням було прийнято привести в порядок головний корпус, посилити на крейсері проекту 1164 "Маршал Устінов" вузли та агрегати рухової установки і обладнати на судні нові системи пожежогасіння. На судні встановили нову, більш потужну енергетичну установку, здатну одночасно забезпечити економічний хід і швидкий перехід на форсований режим. Крім технологічних заходів бойової корабель повинен був отримати нове озброєння.
Основною ударною силою РКР були протикорабельні крилаті ракети "Базальт" (ПКР-500). Ракети розміщувалися в 16 пускових контейнерах, розташованих стаціонарно на верхній палубі. Дальність польоту крилатої ракети становила 500 км. При цьому ракета виконувала політ до цілі по складній траєкторії, вводячи в оману РЛС супротивника і всю його систему ППО. Маса бойової частини ракети могла досягати 1000 кг. Незважаючи на значні бойові параметри, до середини 80-х років ПКР П-500 "Базальт" перестала відповідати поставленим завданням. Системи ППО іноземних флотів отримали на оснащення нові протиракетні комплекси, здатні збивати радянську ракету під час його маршового польоту на великих висотах.
Подальша модернізація ракети привела до появи нової версії ПКР П -1000 "Вулкан", якими був оснащений третій корабель серії РКР "Червона Україна", нині ракетний крейсер Тихоокеанського флоту "Варяг". Військово-морським командуванням було прийнято рішення переозброїти відремонтований бойовий корабель на нову протикорабельну систему П -1000 "Вулкан".
Однак модернізація основного ударного озброєння на РКР "Маршал Устінов" відбулася в обмеженому вигляді. Установка на судно більш потужних крилатих ракет була проведена без заміни пускових установок СМ-248, які виявилися не придатними для пуску крилатих ракет "Вулкан" в штатній комплектації. На оснащення крейсера надійшли крилаті ракети П-1000, обладнані стартовими двигунами від старих ракети "Базальт". Відповідно дальність нового ударного озброєння залишалася на колишньому рівні. Новий протикорабельних комплекс на другому крейсері проекту 1164 вийшов в усіченому вигляді. Підвищити дальність польоту нового ракетного комплексу намагалися за рахунок зменшення ваги бойової частини, проте це звело нанівець бойову ефективність даного класу озброєнь.
На замітку: На третьому серійному ракетному крейсері "Варяг" спочатку ставилися ПКР "Вулкан", тому і пускові контейнери робилися з жароміцних матеріалів, які мали великим ресурсом.
З новим озброєнням відремонтований крейсер проекту 1164 "Маршал Радянського Союзу Устинов" можна було вважати цілком боєздатною бойовою одиницею, альтернативою важким атомним ракетним крейсерам типу "Орлан" проекту 1144. Маючи порівнянне наступальне і оборонне озброєння, російський корабель з бойової оснащеності став відповідати найкращим західним аналогам , крейсерів та есмінців УРО.
Слід зазначити, що модернізація корабля, що проводиться в середині 90-х років, абсолютно не торкнулася системи ППО. На озброєнні крейсера основним засобом протиповітряної оборони так і залишилися всього 8 пускових установок револьверного типу зенітно-ракетних комплексів "Форт", створених на основі сухопутної ЗРК С-300. Близький кордон протиповітряної оборони здійснювали старі ЗРК "Оса-М", які могли вирішувати тільки обмежене коло бойових завдань. Небажання посилювати засоби боротьби з повітряної загрозою пояснюється необхідністю якомога швидше ввести крейсер до бойового складу флоту. Переоснащення корабля на нові види ППО могло істотно уповільнити і так тривалий ремонт.
Модернізований корабель в тому вигляді, в якому знову був прийнятий в лад, відповідав сучасної військово-морській доктрині ВМФ Росії - потужні мобільні ударні з'єднання кораблів, що прикриваються морської і палубної авіацією.
Бойова служба корабля в сучасних умовах
Кораблі проекту 1164, зокрема "Маршал Устінов", ракетний крейсер "Москва" продовжують на сьогоднішній день складати ударну міць російського флоту на північному і південному фланзі, входячи до складу Північного і Чорноморського флоту. На Далекому Сході продовжує нести бойову службу РКР "Варяг", третій корабель серії.
В сучасних умовах кораблі продовжують залишатися досить сильними бойовими одиницями, проте за рівнем радіолокаційного і навігаційного обладнання, ракетні крейсери постійно потребують вдосконалення. У 2001 році на крейсері "Маршал Устінов" була встановлена нова навігаційна апаратура. Крейсер отримав на оснащення кошти космічного зв'язку і позиціонування, що значно поліпшило його бойові можливості.
Подальша служба корабля була пов'язана з закордонними походами в складі авіаносної групи Північного флоту і бойовим патрулюванням в північній Атлантиці. Крейсер неодноразово брав участь в тактичних і стратегічних навчаннях Північного флоту. Інтенсивна експлуатація судна привела до реального фізичного зносу елементів конструкції. Відпрацювали свій технологічний ресурс ряд інших життєво-важливих систем корабля. Новий, капітальний ремонт корабля почався в 2011 році, коли крейсер в черговий раз пришвартувався біля заводської стінки ЦСР "Зірочка" в Северодвінську.
Вищим військово-морським командуванням було прийнято рішення здійснити черговий плановий ремонт судна і по можливості провести модернізацію корабля. З листопада 2012 року почалася сухопутна служба крейсера, який був поставлений знову на стапель. Спочатку планувалося здійснити на крейсері тільки профілактичний ремонт, проте в процесі дослідження стану корпусу і працездатності основних вузлів і агрегатів стало ясно - корабель потребує більш ґрунтовного ремонту.
Поточний стан справ
За час перебування на стапелі корабели зуміли відновити протипожежну систему судна, привели в порядок вузли і агрегати рушійних установки. На судні були замінені вали, гвинти і відремонтовані заспокоювачі качки. Корпус крейсера був повністю очищений від старої фарби і перефарбований.
По завершенню робіт стапельних робіт з корпусом, корабель був знову спущений на воду і переведений до добудовчої стінці для проведення подальших ремонтно-відновлювальних робіт. Як виявилося, на кораблі необхідно було замінити більше 50% всіх наявних корабельних комунікацій. Назріла модернізація основних засобів зв'язку, виявлення та навігаційного обладнання. Що стосується оборонного комплексу бойового судна, то тут роботи були спрямовані на удосконалення технічного стану пускових установок ПКР "Вулкан". Після модернізації на кораблі буде присутній повноцінна версія ПКР "Вулкан", здатна значно посилити бойову міць крейсера. Дальність польоту ракети з нормальною бойовою частиною складе 1000 км.
Незважаючи на те, що ремонтні роботи повинні були закінчитися в 2014 році, відповідно до умов державного контракту, здача корабля постійно переносилася. Тільки восени 2016 року ракетний крейсер "Маршал Устінов" проекту 1164 типу "Атлант" почав проходити заводські випробування. Корабель знову прибув на місце постійного базування, де і належало пройти комплекс приймально-здавальних випробувань.
Останні новини, якими рясніють вітчизняні ЗМІ, свідчать про те, що сьогодні відновлений та відремонтований бойовий корабель є повноцінною бойовою одиницею Північного флоту. У планах вищого військово-морського командування було рішення передати відремонтований крейсер Тихоокеанському флоту для посилення бойових можливостей ВМФ Росії на Далекосхідному морському театрі.
За останніми даними, ракетний крейсер проекту 1164 типу "Атлант" вже числиться в складі Північного флоту, створивши разом з ТАРКР "Петро Великий" основну ударне угруповання ВМФ Росії на північному фланзі. Нове навігаційне обладнання і засоби виявлення цілей дозволили привести корабель відповідно до сучасних вимог, що пред'являються до сучасних військовим судам.
Успіхи і результати минулої модернізації крейсера "Маршал Устінов" продемонстрували широкі технічні можливості для удосконалення суден цього проекту. Решта РКР проекту 1164, крейсера "Москва" і "Варяг" можуть бути модернізовані подібним чином. Такі масштабні заходи, на думку керівництва ВМФ Росії, не тільки продовжать терміни експлуатації бойових суден цього класу, але і посилять військово-морську міць Росії на Чорному морі і на Далекому Сході.
