Після розвалу СРСР США приміряли на себе роль "всесвітнього поліцейського". Так, по суті, в усьому світі встановилася американська гегемонія, а для країн, що знаходяться в опозиції по відношенню до Сполучених штатах, настали складні часи. Найбільш показовою в цьому зв'язку є доля Іраку і його лідера - Саддама Хусейна.
Передісторія конфлікту в Іраку і його причини
Після операції "Буря в пустелі" в Іраку була направлена спеціальна комісія ООН. Її метою було спостереження за ліквідацією зброї масового ураження і припиненням виробництва хімічної зброї. Робота цієї комісії тривала приблизно 7 років, однак уже в 1998 році іракська сторона оголосила про припинення співпраці з комісією.
Також, після поразки Іраку, в 1991 році над північною і південною частинами країни були створені зони, поява в яких було заборонено для іракської авіації. Патрулювання тут проводилося за допомогою британської та американської авіації. Однак і тут не все було гладко. Іракські ППО, після ряду інцидентів в 1998 році, а також після проведеної американцями операції "Лиса пустелі", почали регулярно обстрілювати в неполётних зонах іноземні військові літаки. Таким чином, вже до кінця 90-х років XX століття обстановка навколо Іраку знову стала погіршуватися.
З обранням у США на пост президента Джорджа Буша-молодшого антиіракська риторика в американському суспільстві посилилася. Великі зусилля були витрачені на створення Іраку іміджу країни-агресора, яка несе загрозу для всього світу. В цей же час почалася і підготовка плану операції по вторгненню в Ірак.
Однак події 11 вересня 2001 року змусили американське керівництво спочатку звернути погляд на Афганістан, який до 2001 року майже повністю знаходився під владою талібів. Операція в Афганістані почалася восени 2001 року, і вже в наступному році рух зазнало поразки. Після цього Ірак знову опинився в центрі подій.
Вже на початку 2002 року США зажадали від Іраку відновити співпрацю з комісією ООН з контролю над хімічною зброєю і зброєю масового ураження. Саддам Хусейн відмовився, мотивуючи це тим, що такої зброї в Іраку немає. Проте, ця відмова змусив США і ряд країн - членів НАТО ввести санкції проти Іраку. Зрештою, в листопаді 2002 року Ірак під наростаючим тиском був змушений пустити комісію на територію Іраку. При цьому комісія ООН заявила, що ніяких слідів зброї масового ураження не виявлено, так само як і відновлення його виробництва.
Проте, американське керівництво вже обрало шлях війни і наполегливо йшов по ньому. На адресу Іраку з завидною періодичністю висувалися об'єднання про зв'язки з Аль-Каїдою, виробництві хімічної зброї та підготовці терактів на території США. Однак ряд цих звинувачень довести так і не вдалося.
Тим часом підготовка до вторгнення в Ірак йшла повним ходом. Була сформована міжнародна антиіракська коаліція, до якої увійшли США, Великобританія, Австралія, і Польща. Війська цих держав і повинні були провести блискавичну операцію проти Іраку, повалити Саддама Хусейна і встановити в країні нове, "демократичний" уряд. Операція отримала назву "Іракська свобода".
Для вторгнення в Ірак було створено потужну угруповання військ коаліції, що включала в себе 5 американських дивізій (серед них одна танкова, одна піхотна, одна повітряно-десантна і дві дивізії морської піхоти) і одна танкова дивізія Великобританії. Ці війська були сконцентровані в Кувейті, який і став плацдармом для вторгнення в Ірак.
Початок війни в Іраку (березень - травень 2003 р)
На світанку 20 березня 2003 року війська антиіракської коаліції вторглися в Ірак, а їх авіація піддала бомбардуванням великі міста країни. При цьому американське керівництво відкинуло ідею масованої авіаційної підготовки, як в 1991 році, і прийняло рішення вже з першого дня здійснити наземне вторгнення. Почасти це було викликано тим, що Джорджу Бушу необхідно було якомога швидше скинути іракського лідера і оголосити про перемогу в Іраку для підвищення власного рейтингу, а також для виключення будь-якої можливості застосування Іраком зброї масового ураження (знаходження якого на території країни, втім, і так було піддано сумніву).
23 іракські дивізії практично не вели бойових дій, обмежившись лише локальними вогнищами опору в містах. При цьому бої в населених пунктах затягувалися до двох тижнів, кілька знижуючи темп наступу. Однак в основному війська коаліції просувалися вглиб країни досить швидко, при цьому несучи зовсім мізерні втрати. Авіація Іраку також не чинила опору військам союзників, що дозволило останнім вже в перших днів отримати і міцно утримувати перевагу в повітрі.
З перших днів воскам антиіракської коаліції вдалося просунутися на 300, а подекуди і на 400 км і підійти до центральних районів країни. Тут напрямки ударів почали розходитися: британські війська висунулися в напрямку Басри, а американські - на Багдад, при цьому опановуючи такими містами, як Ен-Наджаф і Кербела. Вже до 8 квітня, в результаті двотижневих боїв, ці міста були взяті військами коаліції і повністю очищені.
При цьому варто відзначити вельми примітний епізод опору іракських військ, мав місцем 7 квітня 2003 року. У цей день ударом іракського тактичного ракетного комплексу був знищений командний центр 2-ї бригади 3-й піхотної дивізії США. При цьому американці зазнали суттєвих втрат, як в людях, так і в техніці. Однак цей епізод ніяк не міг вплинути на загальний хід війни, яка вже з перших днів була по суті програної для іракської сторони.
9 квітня 2003 року американська війська без бою оволоділи столицею Іраку - містом Багдад. Кадри з руйнуванням статуї Саддама Хусейна в Багдаді обійшли весь світ і стали по суті символом краху влади іракського лідера. Однак самому Саддаму Хусейну вдалося сховатися.
Після взяття Багдада американські війська рушили на північ, де вже до 15 квітня зайняли останній іракський населений пункт - місто Тікріт. Таким чином, активна фаза війни в Іраку протривала менше одного місяця. 1 травня 2003 Президент США Джордж Буш-молодший оголосив про перемогу у війні в Іраку.
Втрати військ коаліції за цей період склали близько 200 чоловік загиблими і 1600 пораненими, приблизно 250 одиниць бронетехніки, а також близько 50 літальних апаратів. Згідно з американськими джерелами, втрати іракських військ склали близько 9 тисяч убитими, 7 тисяч полоненими і 1600 одиниць бронетехніки. Більш високі іракські втрати пояснюються різницею в підготовці американських і іракських військ, небажанням іракського керівництва воювати, а також відсутністю будь-якого організованого опору з боку іракської армії.
Партизанський етап війни в Іраку (2003 - 2010 рр.)
Війна принесла в Ірак не тільки повалення Саддама Хусейна, а й хаос. Вакуум влади, створений вторгненням, привів до великого розгулу мародерства, грабунків і насильства. Ситуацію погіршували і теракти, які із завидною регулярністю почали здійснюватися у великих містах країни.
З метою попередження військових втрат і втрат серед мирного населення, війська коаліції почали формування поліції, яка повинна була складатися з іракців. Створення таких формувань почалося вже в середині квітня 2003 року, а до літа територія Іраку була розділена на три окупаційні зони. Північ країни і район навколо Багдада знаходився під контролем американських військ. Південь країни разом з містом Басра контролювався британськими військами. Територія Іраку на південь від Багдада і на північ від Басри перебувала під контролем зведеної дивізії коаліції, до складу якої увійшли війська з Іспанії, Польщі, України та інших країн.
Однак, незважаючи на вжиті заходи, в Іраку щосили розгорнулася партизанська війна. При цьому повстанці практикували не тільки вибухи автомобілів і саморобних бомб на вулицях міст, а й обстріли військ міжнародної коаліції, причому не тільки зі стрілецької зброї, а й навіть з мінометів, мінування доріг, викрадення і страти солдатів коаліції. Ці дії змусили американське командування вже в червні 2003 року провести операцію "Удар по півострову", спрямовану на знищення зародився в Іраку повстанського руху.
Серед важливих подій війни в Іраку, крім численних повстань і терактів, особливе місце займає піймання скинутого президента Саддама Хусейна. Він був виявлений в підвалі сільського будинку в 15 кілометрах від рідного міста Тікріт 13 грудня 2003 року. У жовтні Саддам Хусейн постав перед судом, який засудив його до смертної кари - покаранню, яке тимчасово було знову дозволено окупаційною адміністрацією Іраку. 30 грудня 2006 року вирок виконаний.
Незважаючи на ряд успіхів коаліційних військ, операції проти партизан не дозволяли кардинально вирішити їх проблему. У період з 2003 по 2010 рр. повстання в Іраку стали якщо не частим явищем, то точно і не рідкісним. У 2010 році американські війська з Іраку були виведені, тим самим офіційно завершивши цю війну для США. Однак залишилися в країні американські інструктори продовжували вести бойові дії і, як наслідок, американські війська продовжували нести втрати.
До 2014 року втрати військ міжнародної коаліції склали, згідно з американськими даними, приблизно 4800 чоловік убитими. Втрати партизанів підрахувати неможливо, однак можна з упевненістю сказати, що вони перевищують число втрат коаліції в кілька разів. Втрати серед мирного населення Іраку обчислюються сотнями тисяч, а то й мільйоном, людина.
Підсумки і наслідки війни в Іраку
З 2014 року територія на заході Іраку контролювалася самопроголошеним Ісламською Державою Іраку і Леванту (так зване ІГІЛ). При цьому був захоплений один з найбільших іракських міст Мосул. Ситуація в країні продовжує залишатися складною, але, тим не менш, стабільною.
На сьогоднішній день Ірак є союзником США в регіоні і веде бойові дії проти ІГІЛ. Так в жовтні 2018 року було розпочато операцію, метою якої є звільнити Мосул і повністю очистити територію країни від радикальних ісламістів. Проте, ця операція триває досі (липень 2018 г.) і кінця їй не видно.
З позицій сьогоднішнього дня можна точно сказати, що вторгнення сил міжнародної коаліції в Ірак призвело скоріше до дестабілізації держави, ніж до будь-яких позитивних змін. В результаті безліч мирних жителів загинуло і було поранено, а мільйони людей залишилися без даху над головою. При цьому гуманітарна катастрофа, наслідки якої ще не повністю видно, триває і донині.
Також багато в чому наслідком цієї війни є і виникнення ІГІЛ. У разі, якби Саддам Хусейн продовжив правління в Іраку, то, швидше за все, кардинальним чином він би припинив створення радикальних ісламістських угруповань на заході країни, знищивши таким чином Ісламська Держава в зародку.
Існує безліч монографій про війну в Іраку, але з упевненістю можна сказати, що вторгнення військ США та їхніх союзників в Ірак лише відкрило нову, криваву і воістину жахливу сторінку в історії Близького Сходу, яка закриється ще досить нескоро. Втім, що буде далі - покаже час.
