Ідея мати на великих річках і внутрішніх великих акваторіях збройні суду не є новою для вітчизняного флоту. Починаючи з перших днів встановлення Радянської влади на всіх великих річках і озерах стали формуватися річкові флотилії - з'єднання кораблів і плавзасобів, що виконують військові функції. Спочатку для цієї мети використовувалися звичайні річкові пароплави і катери, озброєні стрілецькими видами зброї і артилерією. Пізніше на оснащення річкових і морських флотилій стали надходити спеціальні судна - монітори і бронекатери, що представляють окремий клас військових судів. Бойове застосування довело на практиці високу ефективність судів цього класу, на долю яких випало чимало славних і трагічних моментів під час Громадянської війни 1918-1920 рр. і в роки Другої Світової війни.
Сьогодні славні бойові традиції радянських річкових бронекатерів і моніторів продовжують малі артилерійські кораблі. Це універсальні й унікальні в своєму роді військові судна, здатні вирішувати величезний спектр оперативно-тактичних завдань. Яскравим прикладом успішної реалізації ідеї потужного і сучасного корабля, призначеного для несення служби на внутрішніх акваторіях, є кораблі проекту 21630.
Історія народження проекту малих артилерійських кораблів
На території такого великого держави, яким є Російська Федерація, присутні у великій кількості великі річки та озера, інші великі акваторії. Як виявилося, величезне значення для забезпечення нормального функціонування внутрішніх водних шляхів, в тактичному і в стратегічному плані, має надійне військову присутність. Раніше з цим завданням справлялися річкові канонерські човни, монітори і бронекатери. Сьогодні кораблі цих класів стали історією. На зміну їм прийшли нові, більш досконалі військові кораблі класу "ріка-море".
Не варто забувати про те, що Росія має велику морську кордон в Каспійському морі, найбільшому закритому водоймищі планети. Цей морський театр потребує повноцінних бойових кораблях морського типу, здатних одночасно ходити по морю, користуватися мілководними річковими шляхами і системою річкових каналів.
Основне завдання, яке стоїть перед річковими військовими судами в даний час полягає в таких аспектах:
- оволодіння акваторією річок на всій її довжині, контроль над водним простором на великих озерах і прилеглої морською акваторією;
- патрулювання визначених районів;
- підтримка дій сухопутних військ на флангах під час бойових дій;
- проведення десантних і військово-транспортних заходів.
Сьогодні подібні завдання успішно вирішують артилерійські кораблі типу "Буян", що входять до складу Каспійської військової флотилії.
Рішення про створення універсальних бойових суден, здатних діяти на річкових магістралях і в ближній морській зоні, було прийнято ще в середині 90-х років. Цьому посприяла поява на Каспійському морі бойових суден, що належать до іноземних флотах. З розпадом Радянського Союзу Каспій перестав бути внутрішнім радянським водоймою. Тепер на цьому морському театрі на додаток до військово-морської угруповання Іранської Республіки додалися військово-морські з'єднання Туркменістану і Азербайджану. Відповідно треба було значно посилити Каспійську військову флотилію.
Для цієї мети планувалося створити в короткий час повноцінні бойові суду, водотоннажністю до 500 тонн, які за своїми вогневим характеристикам перевершували б будь-якого супротивника на Каспії.
Проектуванням кораблів подібного класу зайнявся Зеленодольське проектно-конструкторське бюро. В основу проекту лягли кліматичні і гідрологічні особливості Каспійського моря і річки Волги в її нижній течії. Головними вимогами, які пред'являлися до конструкторам стали:
- високі морехідні якості судів;
- мала осадка, що дозволяє вільно пересуватися на мілководді;
- велика дальність плавання;
- наявність потужного озброєння.
Готовим технічним рішенням став проект 21630, який передбачав будівництво малого артилерійського корабля типу "Буян". Нове судно за своїми тактико-технічними характеристиками, розмірами і за водотоннажністю найбільше підходило під клас корветів. Відповідно в класифікації військових судів НАТО корабель отримав код Buyan class corvette.
Судна цього класу були розраховані на несення бойової служби в акваторії ближньої морської зони, на річках і озерах по всій території Російської Федерації.
Практична реалізація проекту 21630 «Буян»
Закладка першого судна відбулася взимку 2004 року на верфях суднобудівного підприємства "Алмаз" в Санкт-Петербурзі. Первісток отримав назву "Астрахань", так як спочатку орієнтувався для оснащення Каспійської військової флотилії. Будівництво першого судна тривало протягом 1,5 років, і було завершено в жовтні 2005 року. Влітку 2006 року МАК "Астрахань" був успішно переведений з річкової магістралі на Каспій і вже у вересні того ж року був включений до складу Каспійської військової флотилії.
Серійне будівництво велося на виробничих потужностях суднобудівного заводу "Алмаз" і передбачало поетапну ятати кораблів цього типу. Всього планувалося до 2018 року спустити на воду 10 суден типу "Буян", з яких 5 кораблів призначається для оснащення Каспійського флотилії.
Виходячи з ситуації, що склалася по ходу будівництва від початкових планів довелося відмовитися. Серію вирішено було обмежити 7судамі цього класу. Протягом 2006 року на головному кораблів активно велися випробування різних зразків озброєння. Основний акцент робився на відпрацювання бойового застосування нового ЗРК "Гнучка", збройного снарядами для ПЗРК "Голка".
Слідом за "Астраханню" влітку в лютому 2005 року заклали ще перший серійний корабель, що отримав назву "Каспійськ", проте спуск судна на воду затягнувся на п'ять років. Причиною затягування будівництва першого серійного судна стала неясність з підбором озброєння для нових кораблів. Наявність в якості основного вогневого засоби ураження тільки артилерійської установки не забезпечувало рішення нових оперативно-тактичних завдань, що виникли на Каспійському морському театрі. У 2006 році на Пітерських верфях заклали і третій корабель, другий в серії.
Тільки в 2011 році перший серійний корабель був спущений на воду і введено в дію. З новою назвою, вже "Волгодонськ", корабель в 2012 році підняв військово-морський прапор. Слідом за МАК "Волгодонськ" на Каспій прийшов і другий серійний корабель "Махачкала". Обидва серійних судна разом з головним кораблем проекту МАК "Астраханню", склали ударне з'єднання російських кораблів на Каспії. Головною бойовим завданням артилерійських судів стало забезпечення безпечного судноплавства в ближній морській зоні, в дельті річки Волга і захист інтересів Росії в 200мільной економічній зоні Каспійського моря.
Особливості конструкції малих артилерійських судів проекту 21630 "Буян"
Всі три побудованих на вітчизняних верфях бойових судна мають обладнання, вузли і агрегати російського виробництва. При створенні проекту було прийнято рішення багато параметрів конструкції уніфікувати, забезпечивши, таким чином, можливість профілактичного ремонту суден силами судноремонтних підприємств в Астрахані і в Махачкалі. Паралельно з розробкою проекту судів для потреб вітчизняного флоту, створювався проект корабля, розрахованого для виконання експортних контрактів. Експортна модифікація малих артилерійських кораблів типу "Буян" проекту 21632 отримала назву "Торнадо". Від базової моделі експортна версія відрізнялася можливістю установки інших видів озброєння.
Проект 21630 став базовою платформою для подальшої побудови найвдалішою модифікацій - малих ракетних кораблів проекту 21631 типу "Буян-М". На відміну від кораблів, що будувалися за первинним проектом, ракетні кораблі мали в 2 рази більшу водотоннажність (949 тонн в порівнянні з 500 т). Основним озброєнням кораблів нового проекту повинні були стати крилаті ракети "Калібр", що запускаються з вертикальних пускових установок шахтного типу.
Кожен такий корабель повинен був нести до 8 крилатих ракет. Поява такого судна в акваторії Каспійського моря забезпечувало повний контроль не тільки над всім великим водним простором, але і над прилеглими територіями суміжних країн.
Малі артилерійські кораблі, побудовані для Каспійської військової флотилії, несли в своїй конструкції самі передові технології. Так корпусні частини і надбудови кораблів мали певний нахил і обводи, що зменшують радіолокаційну помітність судів для радарів противника. Основна частина навігаційного та радіотехнічного обладнання захована в площинах надбудови і палуби. Матеріали, використовувані для створення конструкції кораблів, підібрані відповідно до технології "Стелс". Силова установка судів представлена двохвальним дизельним агрегатом, який приводить в дію водометний рушій. Корабель міг розвивати максимальну швидкість ходу до 28 вузлів і витримувати хвилювання до 7 балів.
Основну бойове навантаження несла автоматична артилерійська установка "А-190-01" калібром 100 мм. На додаток до головного калібру на кораблях були встановлені 30-мм автомати "Ак-630" і висувна установка системи залпового вогню "Град-М калібром 122 мм.
Протиповітряну оборону судна забезпечував ЗРК 3М-47 "Гнучка", встановлений в кормовій частині. Зброєю ближнього бою були дві кулеметні установки турельного типу калібром 14,5 мм. Для протидії підводним човнам на кораблях стояли два гранатомета.
Сучасні реалії кораблів проекту 21630
На сучасному етапі будівництво малих артилерійських кораблів для потреб вітчизняного флоту призупинено. Практичне використання судів проекту 21630 показало нагальну потребу в посиленні озброєння. Розвитком проекту стала закладка на Зеленодольськ суднобудівному заводі нового судна по поліпшеному проекту 21631. Новий корабель "Град Свияжск" представляв собою вже зовсім іншу концепцію бойового судна. Ставка робилася на оснащення корабля ударним ракетним озброєнням.
У 2014 році перший корабель поліпшеного проекту було введено в дію. Каспійська військова флотилія поповнилася ударним кораблем, здатним наносити удари не тільки в акваторії Каспійського моря, але і на значній відстані. Дальність польоту крилатої ракети "Калібр" становила 1500 км.
За головним кораблем в 2014 році були здані і введені в бойовий склад Каспійської військової флотилії ще два судна проекту 21631. У 2018 року нові суду вже увійшли, озброєні крилатими ракетами увійшли до складу Чорноморського флоту.
Успіх в будівництві кораблів цього класу показав правильність теорії оснащення діючого флоту малими військовими кораблями. На певному етапі саме такі кораблі здатні ефективно вирішувати поставлені завдання не тільки на оперативно-тактичному рівні, але і в стратегічних цілях. Прикладом високих бойових якостей нових судів, створених на базі кораблів проекту 21631, стали бойові пуски крилатих ракет калібр з акваторії Каспійського моря за програмними цілями на території Сирії. Ракети "Калібр", випущені з борту малих ракетних кораблів "Великий Устюг" і "Углич", пролетівши майже 2,5 тис. Км, вразили зазначені цілі ісламістів на території Сирійської Республіки.
Подальша доля МАК проекту 21630 сьогодні розглядається в якості реалізації експортного варіанту. Будівництво чисто артилерійських судів для потреб вітчизняного флоту визнано недоцільним.
