передумови конфлікту
Історія зародження конфлікту сягає корінням в 1860 рік, коли Китай (тоді ще імперія Цин) поступився Росії по Айгунскому і Пекінському договорами великі землі в Середній Азії і Примор'я.
Після Другої світової війни на Далекому Сході СРСР отримав вельми надійного і відданого союзника у вигляді Китайської Народної Республіки. Радянська допомогу у війні з Японією 1937-1945 рр. і в громадянській війні в Китаї проти сил Гоміньдану зробили китайських комуністів вельми лояльними по відношенню до Радянського Союзу. СРСР же, в свою чергу, охоче використовував вигоди такій стратегічній ситуації.
Однак уже в 1950 році світ на Далекому Сході був зруйнований спалахнула в Кореї війною. Ця війна була логічним наслідком розпочатої чотирма роками раніше Холодної війни. Прагнення двох наддержав - СРСР і США - об'єднати Корейський півострів під владою дружнього режиму призвела до кровопролиття.
Спочатку успіх цілком був на боці комуністичної Кореї. Її війська зуміли зломити опір нечисленної армії Півдня і кинулися вглиб Південної Кореї. Однак на допомогу останнім незабаром прийшли сили США і ООН, внаслідок чого наступ зупинився. Уже восени 1950 був висаджений десант в районі столиці КНДР - міста Сеул, в зв'язку з чим північнокорейська армія почала поспішний відступ. Війна загрожувала завершитися поразкою Півночі вже в жовтні 1950 року.
У цій ситуації як ніколи зросла загроза появи біля кордонів Китаю капіталістичного і явно не дружньої держави. Привид громадянської війни ще висів над КНР, тому було прийнято рішення втрутитися у війну в Кореї на стороні комуністичних сил.
В результаті Китай став "неофіційними" учасником конфлікту, і хід війни знову змінився. За досить короткий час лінія фронту знову опустилася на 38-у паралель, практично збігалася з демаркаційною лінією до війни. Тут же фронт і зупинився аж до закінчення конфлікту в 1953 році.
Після Корейської війни в радянсько-китайських відносинах найбільш помітним стало прагнення Китаю вийти з-під "сюзеренітету" СРСР, щоб вести свою власну, повністю незалежну зовнішню політику. І привід не змусив себе чекати.
Розрив між СРСР і Китаєм
У 1956 році в Москві пройшов ХХ з'їзд КПРС. Підсумком його стала відмова радянського керівництва від культу особи Й. В. Сталіна і фактично зміна зовнішньополітичної доктрини країни. У Китаї пильно стежили за цими змінами, але захвату від них не відчували. В кінцевому підсумку Хрущов і його апарат були оголошені в Китаї ревізіоністами, а керівництво китайської компартії круто змінило зовнішньополітичний курс держави.
Той період в Китаї називають початком "війни ідей між Китаєм і СРСР". Китайське керівництво висувало до Радянського Союзу цілий ряд вимог (наприклад, анексія Монголії, передача ядерної зброї і т.п.) і в той же час намагалося показати США і іншим капіталістичним країнам, що КНР є не меншим ворогом СРСР, ніж вони.
Розрив між Радянським Союзом і Китаєм ширився і заглиблювався. У зв'язку з цим з КНР були вивезені всі працювали там радянські фахівці. У вищих ешелонах СРСР росло роздратування з приводу зовнішньою політикою "маоїстів" (так називали послідовників політики Мао Цзедуна). На китайському кордоні радянське керівництво було змушене тримати досить значну угруповання, віддаючи собі звіт в непередбачуваності китайського уряду.
У 1968 році в Чехословаччині відбулися події, що пізніше отримали назву "Празької весни". Зміна політичного курсу уряду країни привела до того, що вже в кінці серпня того ж року радянське керівництво було змушене втрутитися в цей процес, щоб уникнути початку розвалу Варшавського договору. До Чехословаччини були введені війська СРСР та інших країн Варшавського договору.
Китайське керівництво засудило дії радянської сторони, внаслідок чого відносини між країнами гранично погіршилися. Але як виявилося, найгірше було ще попереду. До березня 1969 роки ситуація для військового конфлікту повністю назріла. Її підігрівали мали місце у величезній кількості ще з початку 1960-х провокації з китайського боку. На радянську територію часто заходили не тільки китайські військові, а й селяни, демонстративно займалися на очах у радянських прикордонників господарською діяльністю. Проте, всі порушники видворялися назад без застосування зброї.
До кінця 1960-х в районі острова Даманський і на інших ділянках радянсько-китайського кордону відбувалися і повноцінні зіткнення за участю військовослужбовців обох сторін. Масштаб і зухвалість провокацій неухильно росли.
Китайське керівництво мало на меті не тільки і не стільки воєнної звитяги, скільки наочної демонстрації керівництву США, що КНР є противником СРСР, і отже, може бути якщо не союзником, то як мінімум надійним партнером Сполучених Штатів.
Бої 2 березня 1969 року
В ніч з 1 на 2 березня 1969 група китайських військовослужбовців чисельністю від 70 до 80 осіб переправилася через річку Уссурі і висадилася на західному березі острова Даманський. Аж до 10:20 ранку група залишалася непоміченою радянською стороною, внаслідок чого китайські солдати мали можливість провести рекогносцировку і спланувати подальші дії, виходячи з обстановки.
Приблизно о 10 годині 20 хвилин ранку 2 березня радянський пост спостереження помітив групу китайських військовослужбовців на радянській території. До місця порушення кордону СРСР виїхала група прикордонників на чолі з начальником 2-ї застави "Нижньо-Михайлівка" старшим лейтенантом І. Стрельніковим. Після прибуття на острів група розділилася. Перша частина під командуванням І. Стрельникова рушила в напрямку китайських військовослужбовців, що стояли на льоду у південно-західній частині острова Даманський; інша група під командуванням сержанта В. Рабовіча рушила уздовж берега острова, відсікаючи групу китайських військовослужбовців, просувалися вглиб Даманського.
Приблизно через 5 хвилин група Стрельникова підійшла до китайським військовослужбовцям. І. Стрельников висловив їм протест в зв'язку з порушенням державного кордону СРСР, проте китайці у відповідь раптово відкрили вогонь. В цей же час інша група китайських солдатів відкрила вогонь по групі В. Рабовіча, внаслідок чого радянські прикордонники були захоплені зненацька. У швидкоплинному бою обидві радянські групи були майже повністю знищені.
Стрілянину на острові почув начальник сусідньої 1-ї застави "Кулебякін Сопки" старший лейтенант В. Бубенін. Він прийняв рішення висунутися з 23 бійцями на БТР в сторону Даманського на допомогу сусідам. Однак підійшовши до острова, група старшого лейтенанта була змушена зайняти оборону, тому що китайські війська перейшли в наступ з метою оволодіти островом Даманський. Проте, радянські військовослужбовці мужньо і наполегливо обороняли територію, не дозволяючи супротивнику скинути їх у річку.
Розуміючи, що довго такий стан справ тривати не може, старший лейтенант Бубенін прийняв вельми хоробре рішення, яке по суті і вирішило результат боїв за острів Даманський 2 березня. Суть його полягала в рейді в тил китайської групи з метою її дезорганізації. На БТР-60ПБ В. Бубенін попрямував в тилкитайцям, огинаючи північну частину острова Даманський, завдаючи при цьому противнику серйозної шкоди. Однак БТР Бубенін незабаром був підбитий, в результаті чого командир прийняв рішення дістатися до БТР убитого старшого лейтенанта І. Стрельникова. Цей задум вдався, і незабаром В. Бубенін продовжив рух вздовж порядків китайських військ, завдаючи противнику втрати. Так, в результаті даного рейду також був знищений китайський командний пункт, але незабаром і другий БТР був підбитий.
Командував групою залишилися в живих прикордонників молодший сержант Ю. Бабанський. Їх китайцям витіснити з острова так і не вдалося, і вже о 13 годині порушники почали відведення військ з острова.
В результаті боїв 2 березня 1969 на острові Даманском радянські війська втратили 31 людини убитим і 14 пораненими. Китайська ж сторона, за радянськими даними, втратила 39 чоловік убитими.
Ситуація 2-14 березня 1969 року
Відразу після закінчення боїв на острові Даманський сюди прибуло командування Іманського прикордонного загону для планування подальших дій і припинення подальших провокацій. В результаті було прийнято рішення про посилення прикордонних нарядів на острові, перекидання додаткових сил прикордонників. Додатково до цього в районі острова була розгорнута 135-я мотострілецька дивізія, посилена новітніми установками залпового вогню "Град". В цей же час з китайської сторони для подальших дій проти радянських військ був розгорнутий 24-й піхотний полк.
Однак сторони не обмежувалися військовими маневрами. 3 березня 1969 року біля радянського посольства в Пекіні пройшла демонстрація. Учасники її вимагали від радянського керівництва "припинити агресивні дії проти китайського народу". У той же час китайські газети публікували брехливі і пропагандистські матеріали, які стверджують, що радянські війська нібито вторглися на територію Китаю і обстріляли китайські війська.
З радянського боку була опублікована стаття в газеті "Правда", в якій таврували ганьбою китайських провокаторів. Там більш достовірно і об'єктивно описувався хід подій. 7 березня китайське посольство в Москві було пікетували, демонстранти закидали його бульбашками з чорнилом.
Таким чином, події 2-14 березня по суті не змінили ходу подій, і стало ясно, що нові провокації на радянсько-китайському кордоні не за горами.
Бої 14-15 березня 1969 року
У 15 години 14 березня 1969 року радянські війська отримали наказ залишити острів Даманський. Відразу після цього острів почали займати китайські військовослужбовці. Щоб не допустити цього, радянською стороною на Даманський було направлено 8 БТРів, побачивши які, китайці негайно відійшли на свій берег.
До вечора того ж дня радянським прикордонникам було дано наказ зайняти острів. Незабаром після цього група під командуванням підполковника Є. Яншина виконала наказ. Вранці 15 березня по радянським військам раптово відкрили вогонь від 30 до 60 стовбурів китайської артилерії, після чого три роти китайців перейшли в наступ. Проте, противнику не вдалося зломити опір радянських військ і оволодіти островом.
Однак ситуація ставала критичною. Щоб не дозволити знищити групу Яншина, на допомогу до неї висунулася інша група під командуванням полковника Д. Леонова, яка і вступила в зустрічний бій з китайцями у південній частині острова. У цьому бою полковник загинув, але ціною серйозних втрат його група зуміла утримати зайняті позиції і завдати значної шкоди військам противника.
Через дві години витративши боєприпаси радянські війська були змушені почати відхід з острова. Користуючись чисельною перевагою, китайці почали знову займати острів. Однак у цей же час радянським керівництвом було прийнято рішення про нанесення вогневого удару по силам супротивника з установок "Град", що і було зроблено приблизно о 17 годині. Результат артудари виявився просто ошеломітелен: китайці понесли величезні втрати, були виведені з ладу їх міномети, гармати, майже повністю знищені боєприпаси і підкріплення, що знаходилися на острові.
Через 10-20 хвилин після артпідготовки в наступ перейшли мотострільці разом з прикордонниками під командуванням підполковників Смирнова і Константинова, і китайські війська спішно залишили острів. Приблизно о 19:00 китайці зробили ряд контратак, які досить швидко захлинулися, в результаті чого положення практично не змінилося.
В результаті подій 14-15 березня радянські війська зазнали втрат в 27 чоловік убитими і 80 пораненими. Китайські втрати були суворо засекречені, але орієнтовно можна сказати, що вони становлять від 60 до 200 чоловік. Основну частину цих втрат китайці понесли від вогню реактивних установок залпового вогню "Град".
П'яти радянським військовослужбовцям за героїзм, проявлений в боях на острові Даманський, було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Це полковник Д. Леонов (посмертно), старший лейтенант І. Стрельников (посмертно), молодший сержант В. Орєхов (посмертно), старший лейтенант В. Бубенін, молодший сержант Ю. Бабанський. Також приблизно 150 чоловік було нагороджено іншими урядовими нагородами.
наслідки конфлікту
Відразу після закінчення боїв за острів Даманський радянські війська були відведені за річку Уссурі. Незабаром лід на річці скресла, і переправа для радянських прикордонників була дуже ускладнена, чим і скористалися китайські військовослужбовці. При цьому контакти між радянськими і китайськими військами зводилися лише до автоматно-кулеметним перестрілок, кінець яким було покладено в вересні 1969 року. До цього часу китайці фактично зайняли острів.
Проте, провокації на радянсько-китайському кордоні після конфлікту на острові Даманський не припинилися. Так, вже в серпні того ж року стався інший великий радянсько-китайський прикордонний конфлікт - інцидент біля озера Жаланашколь. В результаті відносини між двома державами досягли воістину критичної позначки - ядерна війна між СРСР і КНР була близька як ніколи.
Ще одним результатом прикордонного конфлікту на острові Даманський стало те, що китайське керівництво усвідомило, що продовжувати агресивну політику щодо північного сусіда не можна. Гнітючий стан китайської армії, зайвий раз вскрившіхся в ході конфлікту, лише посилило цю здогадку.
Підсумком цього прикордонного конфлікту стала зміна державного кордону між СРСР і Китаєм, внаслідок чого острів Даманський перейшов під владу КНР.
