8 грудня загони бойовиків ІГІЛ (заборонена в Росії) зробили раптове і стрімке наступ на сирійську Пальміру. Щоб домогтися своїх цілей ісламістам знадобилося всього три дні. Приблизно півроку тому спільними зусиллями асадітов і російських військових це місто було звільнено від ісламських терористів. Страшний ворог ІГІЛ був повалений і вітчизняні пропагандисти різних калібрів не скупилися на схвальні матеріали з цього приводу.
З такої нагоди була випущена медаль "За визволення Пальміри", ну а апофеозом цього інформаційного шабашу став концерт симфонічного оркестру під управлінням Гергієва (йому теж дали медаль) прямо серед античних руїн міста. Участь в ньому брав і сумнозвісний друг Володимира Путіна, віолончеліст і мультимільйонер Сергій Ролдугіна.
Сьогодні події в Сирії беруть все більш непередбачуваний оборот. Ще кілька днів тому здавалося, що Путін нарешті може відчути себе переможцем. Після довгих місяців облоги і запеклих вуличних боїв, килимових бомбардувань і незліченної кількості витрачених ресурсів Алеппо практично узятий. Повстанці оточили, територія, яку вони контролюють, стискається як шагренева шкіра. Захід запросив перемир'я. І тут Пальміра.
У 2004 році американський математик і економіст Нассім Талеб ввів в обіг новий термін "чорний лебідь". Під ним мається на увазі будь-яке випадкове значуща подія (або явище), яке кардинально змінює все розклади. Поява "чорного лебедя" не можна передбачити, до нього не можна приготуватися, наслідки його найчастіше руйнівні. Такий собі джокер в колоді подій.
Складається враження, що вся сирійська кампанія все більше перетворюється в величезного "чорного лебедя".
В даний час (на вечір 12 грудня) ігіловци не тільки взяли Пальміру, захопивши в ній багатющі трофеї, а й продовжили свій наступ на схід країни в напрямку Холмса - одного з найбільших міст Сирії, що має важливе стратегічне значення. Уже захоплена урядова авіабаза (про це повідомляють арабські ЗМІ), на землі знищено кілька літаків ВПС Сирії.
Слід віддати ісламістам належне: ці хлопці відмінно воюють, без шаблонів, завзято і "з вогником". Сирійські війська біжать, все боєздатне, що є у Асада, зараз знаходиться під Алеппо. Перешкодити бойовикам загарбати черговий шматок Сирії може тільки їх власна нечисленність (арабські джерела говорять про тисячу осіб).
Очевидно, що в катастрофі під Пальмірою винні не тільки сирійські військові, не менша відповідальність за цей розгром лежить і на російських радників, які "проспали" підготовку бойовиків до операції.
ІГІЛ зумів захопити в Пальмірі багаті трофеї: одних тільки танків не менше 30 штук, плюс БМП і БТР, артилерійські знаряддя, ПТРК, вантажівки і гори боєприпасів.
Виходить, що всього лише тисяча чоловік може кардинально змінити всю картину кампанії.
Насправді Пальміра не має важливого стратегічного значення, але проблема Асада полягає в тому, що йому просто нічим закривати всю територію своєї країни. Такий собі "Тришкин каптан": хочеш взяти Алеппо, тоді готуйся до проблем в іншому місці. Більш того, сирійська армія не хоче воювати (за винятком окремих підрозділів), а виграти цю війну за рахунок найманців і "іхтамнетов" нереально. Можливо, що Росія б і пішла на значне збільшення наземної угруповання, але вона просто не зможе її постачати.
Звичайно ж, можна взяти Алеппо (ймовірно, що це станеться найближчим часом), але що це дасть Асаду? Кілька сот тисяч голодних ротів, які треба утримувати, і зруйнований багатомісячними бомбардуваннями місто?
А де гарантія того, що через кілька місяців Алеппо не повторить нинішню долю Пальміри. Адже він в кілька разів більше останньої і скільки людей буде потрібно, щоб в майбутньому захищати місто. Та й навряд чи ця війна закінчиться разом із взяттям Алеппо, це ж не Берлін в 1945 році.
Сирійська проблема не має військового рішення. Щоб припинити громадянську війну і перемогти своїх супротивників Асада потрібно перекрити кордони, що при нинішньому його становищі виглядає фантастикою.
Росія все глибше грузне в Сирії. Багато хто вже називає цю країну "другим Афганістаном", але, по-моєму, ситуація більше схожа на В'єтнам. І то, як американці втягувалися в цю війну. Там все теж було не відразу. Спершу військова допомога, зброя, техніка, амуніція. Потім військові радники, які навчали південних в'єтнамців. І тільки потім до дій початку підключатися американська авіація. Коли і це не допомогло, в джунглі Індокитаю були відправлені регулярні частини армії США. Чим справа закінчилася - загальновідомо.
Очевидно, що вихід для понівеченої війною Сирії, може бути в її поділ на анклави (у вигляді федерації або конфедерації): алавітський, сунітський, курдський. Але простіше сказати, ніж зробити. Основна проблема сирійського конфлікту - це велика кількість гравців (і зовнішніх, і внутрішніх), які беруть участь в ній. Їм дуже складно домовитися, тому що інтереси їх часом протилежні.
Ще один не менш важливе питання: хто буде оплачувати відновлення зруйнованих війною територій?
Пальміру, швидше за все, повернуть. Невідомо коли, але повернуть обов'язково. Аж надто принизливим виглядає здача міста (після Гергієва і роздачі медалей), щоб залишити все як є. Та й ІГІЛ, по всій видимості, не намагався затівати серйозну операцію в районі Пальміри. Аж надто несерйозні сили були залучені. Пальміру звільнять і вдруге, але навряд чи це серйозно змінить загальну ситуацію в Сирії.
