Ядерний відповідь США російським "кинджали"

З моменту закінчення Другої світової війни Сполучені Штати не виходять зі стану протистояння з Радянським Союзом (а потім і з Російською Федерацією) в політичній, військовій та економічній сферах. На щастя, прямих військових конфліктів між Вашингтоном і Москвою до сьогоднішнього дня вдається уникнути, в тому числі завдяки наявності коштів ядерного стримування.

Стратегічний баланс періодично зміщувався в ту чи іншу сторону, однак, коливання відбувалися в межах прийнятних значень без перетину "червоної межі".

Успіх в суперництві двох супердержав безпосередньо залежить від наявності сучасних засобів збройної боротьби, якими вони володіють. Тож не дивно, що коли одна зі сторін створює новий тип озброєнь, інша прагнути не відставати, розробляючи свою нову зброю.

Так, на розвиток американської протиракетної оборони, об'єкти якої вже розміщені на європейському континенті, а саме в Польщі та Румунії, Росія відповіла нової крилатою ракетою з ядерною силовою установкою і гіперзвуковим "Кинджалом".

Як і слід було очікувати, Пентагон відповів створенням нового тактичного боєприпасу - ядерної бомби В61-12. Фактично це авіаційне засіб ураження може бути розміщено на будь-якому аеродромі американських союзників по Північноатлантичному блоку НАТО чи дружніх їм країнах в регіонах, що межують з Російською Федерацією.

Безумовно, це стане суттєвою проблемою для російських збройних сил, так як визначити факт розміщення боєприпасу на тій чи іншій військовій базі не так-то просто, враховуючи, що, технічно відрізнити ядерну В61-12 від звичайної бомби практично неможливо.

З відкритій пресі відомо, що авіабомба має суперсучасну систему наведення на наземну ціль при відносно невеликих габаритах, що дозволяє говорити про її малозаметности для радіолокаційних станцій, а також зарахувати до класу високоточної зброї.

В якості носіїв будуть використовуватися не тільки бомбардувальники, а й американські винищувачі F-15 Strike Eagle, F-16 Fighting Falcon, F-35 Lightning II, німецькі Tornado і ряд інших літальних апаратів.

Літак-носій може скидати бомбу на відстані близько 50 км до призначеної мети, що в ряді випадків дозволяє льотчикам НАТО застосовувати ядерний боєприпас, не заходячи в найбільш небезпечну зону протиповітряної оборони.

Потужність в залежності від характеру наземної цілі може встановлюватися в межах від 300 тонн до 50 кілотонн.

На озброєння В61-12 повинна надійти в 2020 році. Оціночно, в Європі будуть розміщені близько 200 ядерних бомб цієї модифікації.

Наявність такої кількості ядерних засобів в Європі навряд чи буде сприяти зниженню напруженості в американсько-російських взаєминах. Та й стратегам Пентагону не варто заспокоюватися в надії, що їм вдасться перенести гіпотетичний театр військових дій на європейський континент. Адже вони змушені враховувати, що для новітнього російського зброї типу немає недосяжних цілей, в тому числі на території Сполучених Штатів.

Так що поки обидві сторони зберігають паритет в наступальних засобах збройної боротьби.

Дивіться відео: США виходять із ядерного договору з Росією. Деталі за (Найясніший 2019).