За своє недовге існування радикально налаштований "Правий сектор" зумів здолати шлях від основної революційної рушійної сили і героїчних хлопців з Майдану до "бандитів-терористів" і вагомого чинника нестабільності, серйозно загрожує черговою революцією в державі Україна.
Ще не так давно з Евромайдановской сцени виступали лідери "Автомайдану" і закликали протестувальників приходити під Верховну Раду. Основними вимогами були: скасувати "диктаторські закони 16-го січня". Політичними Евромайдановскімі лідерами Арсенієм Яценюком, Віталієм Кличком і Олегом Тягнибоком на віче, що проходило в той день, не була представлена виразна програма подальших дій, тому до парламенту виступила колона людей.
На вулиці Грушевського біля стадіону "Динамо" дорогу їй перегородили автобуси і кордони сил правопорядку. "Вевешників" не пропускали протестуючих, і після словесних перепалок почалися бойові зіткнення. Групою радикальних активістів використовувалася піротехніка з "коктейлями Молотова", в результаті автобуси військових повністю спалили. Тоді ніхто не знав, що ті, хто штурмували позиції силовиків, були вже сформувалася бойової угрупованням з найменуванням "Правий сектор".
"Гей, затримайте правий сектор!"
Спочатку євромайдан позиціонувався як ненасильницький протест за євроінтеграцію України. Однак слідом за жорстким нічним розгоном студентів "Беркутом" з'ясувалося, що Майдану потрібно бойове крило.
Вважається, що найменування правим активістам було дано доцентом Києво-Могилянської академії Володимиром Стретовичем. Нібито міліція якось порахувала, що люди будуть ставити намети, і побігла в бік можливого порушення. Стретович же, побачивши це рух зі сцени, закричав: "Гей, націоналісти, затримайте правий сектор, захистіть правий край!"
Беззмінним прес-секретарем "Правого сектора" Артемом Скоропадським було пояснено, що це просто красивий міф. Він сказав, що ім'я виникло ще при студентському Евромайдане, мовляв вже тоді українські націоналісти зрозуміли, що протести перейдуть до конфронтації, і вони скинуть владу шляхом революції. Щоб підготуватися до цього, об'єднання "Тризуб", "Патріот України", УНА-УНСО та інші домовилися узгодити свої дії.
Найменування придумали за допомогою футбольних фанатів. Саме слово "сектор" - це з їх футбольної риторики. Потім на пам'ятнику київським родоначальникам з'явився прапор "Правого сектора".
Перші баталії були ще 24-го листопада, але як організація "Правого сектора", так і самі бойовики правого сектора "офіційно" вийшли в ніч побиття студентів. Решта учасники протесту після бійні зникли в стінах Михайлівського монастиря. Вирішальною для формування силового прикриття протестів стала ніч. Тоді активісти готувалися до того, що табір знову атакують і приступили до об'єднання загонів самооборони, озброюючись підручними засобами. Основою бойових груп були бойовики правого сектора.
Банкова-Грушевського
Першого грудня на центральних вулицях столиці зібралися сотні тисяч людей. Використовуючи натовп, знісши огорожі навколо Майдану, активісти захопили пару будівель. Їх використовували для приїхали з регіонів людей. У бійні на Банковій також не обійшлося без участі "Правого Сектора", хоча це не була запланована ними акція. Серед нападників силовиків біля АП, були міліцейські провокатори, "братчики Корчинського" і фанатські угруповання.
Примітно, що на той час і до активізації дій на Грушевського у "Правого сектора" не було командира. Кожна організація, яка увійшла в об'єднання, підпорядковувалася своєму лідерові, але постало питання про заяву своїх вимог через ЗМІ. Багато керівників, не бажали публічності, тому вирішили, що від імені "ПС" виступатимуть троє: Дмитро Ярош, нинішній лідер партії Андрій Тарасенко і той же Скоропадський.
Пізніше польові командири домовилися, що Дмитро Ярош та очолить "ПС". Якщо врахувати, що багато видних націоналісти тоді були під арештом, то той, хто ситуативно зміг стати біля керма, той і став.
У періоди спокою до січневих подій в "Правий сектор" набиралися нові бійці, які готувалися до вуличних боїв. Незважаючи на те, що опозиціонери весь час спілкувалися з іноземними політиками і з оточенням Януковича, українські націоналісти вважали, що революція закінчиться силовим поваленням влади, а її законність після вала надмірного застосування сили була сумнівна.
Далі, коли "Правий сектор" організував чергування, то завжди можна було перекидати до сотні бійців в будь-яку точку. Коли зі сцени закликали Автомайдан піти під Раду, активісти "ПС" використовували це для активізації дій і атакували силовиків. Обдало протипожежним порошком і Віталія Кличка, який намагався повернути людей назад.
У міністерські квартали українські націоналісти так і не потрапили, тоді в хід пішло все разом з "коктейлями Молотова", а вул. Грушевського виявилася найбільш кривавою в Києві, до розстрілу Небесної сотні.
Україна в огні
У липні 2014-го року Дмитро Ярош оголосив про створення "Добровольчого українського корпусу" в силовому блоці "Правого сектора". Він закликав своїх однопартійців і громадські організації припинити всю внутрішньопартійну боротьбу і з'ясування відносин з владою, щоб спрямувати всі зусилля на політичну, інформаційну та матеріально-технічну підтримку бойової діяльності в Добровольчої українському корпусі "Правого сектора". Всі, хто вважав себе причетним до силового блоку, повинні були перейти під командування Корпусу.
Тих представників силового блоку, що не побажають увійти в бойові або територіальні підрозділи Корпусу, вважатимуть як не мають відношення до "Правому сектору". Командиром корпусу призначили Андрія Стемпіцького, начальником штабу Валерія Воронова. Особисто Дмитро Ярош, виходячи з його повідомлень в соцмережах, брав участь у наступі української армії на Донецьк, в обороні Донецького аеропорту, а також прилеглого до нього селища Піски.
У 2014-2015 роках "Правому сектору" запропонували перейти усіма своїми збройними формуваннями під контроль Міноборони України і повну легалізацію. Наприклад, запропонували обов'язкову службу за контрактом, проте "Правий сектор" відмовився від неї.
У березні 2018 го року ДУК "Правий сектор", в особі його керівництва заявив про те, що штаб АТО висунув їм ультиматум: до 1-го квітня вийти із зони АТО. На що від добровольців природно надійшла відмова. Більш того ДУК "Правий сектор" заявив, що українська армія не буде воювати з "Правим сектором". Тоді Генштабом почався пошук компромісів.
Обговорювали найрізноманітніші варіанти, наприклад, входження "добробатов" до складу вже наявних бригад до створення автономного з'єднання, підконтрольного особисто Ярошу. Результатом переговорів стало офіційне призначення Дмитра Яроша радником Начальника Генштабу. І вже в квітні бойових підрозділів ДУК "Правий Сектор" був даний наказ про відведення їх з лінії фронту.
Дмитро Ярош заявляв, що за весь період збройного протистояння в Донбасі бойові і не бойові втрати ДУК "Правий Сектор" були такі: убиті правого сектора - 64 людини, а поранені - понад 500.
Структурна організація "Правого Сектора"
Взагалі ж слідом за Евромайданом навколо праворадикальних організацій виникає безліч міфів, в тому числі і навколо "Правого Сектора". Хтось вважає, що "правосекі" в повному складі воюють на Донбасі, хтось - що вони займаються "темними справами", отсіжіваясь в тилу. Що ж відбувається в цій організації насправді?
В реальності структурний склад цієї організації досить-таки складний і заплутаний. Її структура має як бойовими підрозділами, так і політичним крилом, а також власної медичною службою.
Бойові підрозділи Правого сектора
Організаційна структура ДУК "ПС" має в своєму розпорядженні "фронтовими батальйонами", "запасними батальйонами", а також "спеціальними підрозділами". За наявними даними, на Донбасі беруть участь в бойових діях фронтові батальйони в кількості двох одиниць. Це п'ятий і восьмий окремі батальйони.
Так, 5-й окремий батальйон "Правого Сектора" несе службу з дислокацією в районі донецького аеропорту, Пєсков, а також на "Шахті", а 8-му окремому батальйону доводиться дислокуватися в районі населеного пункту Широкино. Точну чисельність всіх, хто знаходиться на фронті бійців ДУК встановити не представляється можливим, а у відкритих джерелах інформації про це немає. Проте, дещо відшукати можна.
Батальйони "Правого Сектора": де і скільки
За повідомленнями деяких джерел, непогано знайомих зі структурною організацією, ДУК "ПС" має в своєму розпорядженні двома видами батальйонів: запасними та ударними. Всього їх приблизно двадцять, із загальною чисельністю особового складу - до двох тисяч бійців. З них до семисот бійців невпинно перебувають в районі бойових дій. Іншими словами, користуючись їх армійської термінологією можна зрозуміти, що склад угруповання сил АТО має один воюючим посиленим (або окремим) батальйоном "Правого Сектора". Це представлено трохи більше ніж одним відсотком від усієї кількості українських армійських сил на Донбасі.
Запасними батальйонами "Правого Сектора" називаються формування, які функціонують в тилу, разом з мобілізаційним резервом. Так, наприклад, коли люди проходять ротацію, лікування, чергову відпустку, або новобранці курс навчання - їх приписують в запасні батальйони біля місць постійного проживання. Ударними батальйонами називають ті, які безпосередньо беруть участь в бойових діях на фронті. Арифметично розподіл в батальйонах не лінійна. Наприклад, в перших підрозділах може бути менше сотні осіб, тоді як у других на першу лінію фронту можуть направити - до трьохсот (до батальйону).
З слів самого командира ДУК Стемпицького в одному з даних їм інтерв'ю стало відомо, що запасними батальйонами покриваються українські регіони на сімдесят відсотків. Причому відома навіть нумерація і дислокація запасних батальйонів.
Виглядає все це таким чином:
- Перший - в Закарпатській області;
- Другий - у Львівській області;
- Третій - у Волинській області;
- Четвертий - в Івано-Франківській області;
- Шостий - в Тернопільській області;
- Сьомий - в Хмельницькій області;
- Десятий - в Рівненській області;
- Одинадцятий - в Київській області;
- Дванадцятий - в Херсонській області;
- Тринадцятий - в місто-герой Київ;
- Чотирнадцятий - в Дніпропетровській області;
- П'ятнадцятий - в Харківській області;
- Шістнадцятий - в Чернівецькій області;
- Сімнадцятий - в Полтавській області.
Більш того, ще в декількох місцевостях діють представники ініціативних груп, в завдання яких входить формування нових запасних батальйонів в Чернігівській, Кіровоградській, Миколаївській та Житомирській областях. Ось власне, таким чином, виглядає організаційна структура ДУК "Правого Сектора". Все, що виходить за її межі або щось зване якимись секретними групами "Правого Сектора" і так далі - це все фейк, - було зазначено Андрієм Стемпицького.
Що для фронту
Бойовою підготовкою бійців "Правого сектора" для відправки їх в район бойових дій займаються на території двох навчальних центрів. Курс бойової підготовки займає чотири-шість тижнів. Обкатці державними полігонами "правосекі» не піддаються. За словами Стемпицького, коли молоде поповнення перебуває вже в бойові підрозділи на передовій, вирішуються всі питання, які стосуються зброї. Є безліч найрізноманітніших механізмів для отримання зброї, але це закрита інформація. Однак запасні батальйони не мають в своєму розпорядженні зброї. Хіба що тільки деякі бійці можуть володіти особистим, зареєстрованим, наприклад, мисливським або нагородних зброєю.
Крім того, в районі бойових дій, в зоні АТО, за твердженнями того ж командира Дука, борються два підрозділи. Це окремі батальйони Правого сектора: п'ятий, яким командує Владислав "Чорний", і восьмий, яким командує Друг Червень. Але і це ще не все. Також стало відомо про двох окремих тактичних групах. Це трохи менші за своєю структурою підрозділу, які воюють в районі Донецька і Маріуполя. Безпосередні місця їх дислокації засекречені.
За словами одного зі спікерів в Адміністрації Президента України з питань АТО в його коментарі одному з відомих українських друкованих видань було сказано приблизно наступне. Йому невідомо, яка кількість бійців "Правого сектора" бере активну участь в бойових діях на лінії фронту, і в яких конкретно гарячих точках. Проте, продовжив він, ніяких претензій до фронтовиків з боку керівництва штабу антитерористичної операції не виникало.
